- дотепно
- Присл. до дотепний 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
дотепно
Смотреть что такое "дотепно" в других словарях:
дотепно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
балагурити — рю, риш, недок., розм., рідко. Говорити, розмовляти про щось весело, дотепно, пересипаючи мову жартами … Український тлумачний словник
відпарирувати — ую, уєш, док., перех. 1) У фехтуванні – відбити удар. 2) перен., рідко. Відповісти гостро, дотепно на докір, образу тощо … Український тлумачний словник
гострословити — влю, виш; мн. гостросло/влять; недок., розм. Говорити гостро, дотепно … Український тлумачний словник
гостроязикий — а, е. Який любить дошкуляти словами, говорити дотепно … Український тлумачний словник
жартувати — у/ю, у/єш, недок. 1) без додатка, з ким. Говорити або робити що небудь дотепно, веселитися, смішити когось. || тільки з ким. Приваблювати до себе когось веселими розмовами; залицятися. || тільки з ким. Бавитися з ким небудь (перев. з дітьми). 2)… … Український тлумачний словник
перебендя — і, ч., розм. 1) Вередлива, капризна, перебірлива людина; вередун. 2) Людина, що вміє весело, дотепно що небудь розказати, проспівати і т. ін … Український тлумачний словник
стріляти — я/ю, я/єш, недок., розм., рідко стрі/лити і стре/лити, лю, лиш, док. 1) неперех. Робити постріли. || розм. Здавлюючи між пучками що небудь слизьке, з силою випускати його. || тільки недок. Уміти користуватися вогнепальною зброєю, добре влучати в… … Український тлумачний словник
язикатий — а, е, розм. 1) Який любить багато говорити, сперечатися, сваритися; який влучно, дотепно висловлюється. 2) Який має форму язика (у 1 знач.) (про вогонь, полум я, хвилі і т. ін.) … Український тлумачний словник
